О, моє миле село,
Село, душею щире.
Куди людей тепер змело
Із землі правди й миру?
Пусті, знищені хати
Часом і людьми
Існують без мети
І як до фінішу дійти?
Схилившись додолу, мовчать:
Були живі, а тепер в книжках
Лиш спогади іскрять…
Та все ж ідуть по стежках.
Тернистих стежках надії.
І хоч надія та мала,
Не згаснуть в душі мрії.
Воз’єднання людини і села!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432233
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.06.2013
автор: Гордій