У небі, вкритім хмарами густими,
Й сповитім чистим співом солов`я,
Надії блискав промінь світло-білий,
Пронизуючи хмари навмання.
І грім лунав, чуттєво сповістивши
Про небажання сонячних вершин.
На зламі хмар, мелодію провівши,
Він йшов на північ, кроком у аршин.
Здавалось, вітер спав у хмар підніжжя,
Закоханий в пташині голоси.
А ранок сонця зустрічав обличчя,
Затьмаривши блакиті небосхил.
Ось так і ліс, у світанковім морі,
Спілкуючись з краплинами роси,
Ловив проміння крізь небесні штори.
А дощик ледве-ледве моросив... .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432184
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.06.2013
автор: Oleg Kolibaba