Погода, часом, як дитя,
Буває вередлива,
Чорніє зранку неба стяг -
Прийшла червнева злива.
Ось подих вітру, мов мечем,
Порвав повітря тишу,
І нас, збіговисько нікчем,
Дощу на суд полишив.
Суддя нас поглядом обвів -
Ми, зграйка знавіснілих,
Угрузнувши в багно гріхів,
Під зливою трусились,
І не на жарт суддя був злим,
Дивився із-під лоба:
З очей-но блискавки, а грім
Був тріскотом суглобів.
Від цього грізного судді,
Розправи ми чекали, -
Нічим не змити тих слідів,
Що від гріхів зостались,
Та раптом хмари розійшлись,
І я побачив диво:
Всі ми, негідники колись, -
Очищені й красиві !
З небес-бо йшла вода свята
На голову, на груди,
І та божественна сльота
Звільнила нас від бруду,
Ті хмари, як мої гріхи,
З дощем земля ввібрала,
З душі хтось витягнув цвяхи,
Не давши на поталу...
Раптово так настав кінець
Історії, щасливий...
Під звук очищених сердець
Пройшла червнева злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432071
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2013
автор: Олександр Обрій