Стук - стук! Відкрийте - я вже поряд,
Це мої пальці роблять звук.
Впустіть мене, я вже готовий
Прийнять тепло із ваших рук.
Готовий їсти вашу їжу
І пити те що ви п’єте,
Готовий слухати поеми
На що табу, що в забороні є.
І повний морок вашої кімнати,
Готовий вже прийняти без завад,
Аби лишень приміряти ваш спокій
Теплом торкнутись до своїх втрат.
Так дуже хочу з вами говорити,
Не про печаль, не про біду,
А просто мирно розуміти
Що вами поряд я живу.
Збігає час і втрачене бажання
Стук – стук, а двері не ріплять.
Впустіть мене, благаю, на хвилину,
Впустіть мене, я маю що сказать.
Я можу вірити ще досить сильно,
Бо ж не в зневірі поки я,
Впустіть мене, бо надто стрімко
Минає прагнення зайти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432064
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.06.2013
автор: Андрій Толіч