Зевс напивається не часто….
Але як дасть, – сідає грати в карти:
Гримлять громи тоді горішні
Ще й дощ пелющить, як із кварти.
Рогатий зазвичай мухлює, –
Краде тузи собі з колоди,
А як всевишній «уполює» -
Тіка в яри через городи...
Ну Зевсу бігать не «по чину»,
Тож як «загне»… то вже «загне»!
І блискавкою… ту скотину
По сраці смачно потягне:
Ах ти падлюко, *** сину,
Я припечу тобі хвоста!
Ти бач, безсовісна тварина,
Яка нечиста сволота!
Ганя, допоки поросяче рило,
Уже не в змозі і повзти…
Та так, щоб більше не кортіло…
Показувать кому хвости.
А потім - небо чисте й синє…
Неначе той і не волав…
Хто б зараз в ненці - Україні…
Так наших всіх чортів нагнав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2013
автор: Петро Кожум'яка (Ян Укович)