Коли говорять про риторику, то мають на увазі як правило дві речі. Перше, це коли риторика- ніби якесь пусте говоріння, просто пусті слова прикрашені артистичною вимовою, а друге уявлення - це те, що риторика якась застаріла наука, або якась навичка, якої потребувало людство яке не знало письма і мусило в усній формі викладати свої домисли, і когось переконувати в них. Звісно ж ми, котрі сьогодні живемо в епоху раціональності, в епоху писемну в риториці яка зазначена вище ніби і не маємо потреби. Але й справді, риторики виникає в Античній Греції в дописемну епоху. Спостерігаємо першу згадку про оратора саме у Гомера, який говорить про Ахіла як про оратора. Що ж це означає? Що дає риторика яка виникає в дописемний час? І чи потрібна вона сьогодні в такому класичному вигляді? Ці питання постають наріжним каменем в роздумах про риторику,про мистецтво говорити і переконувати.
Від так стає цікавим такий факт, що для того щоб добре говорити потрібно правильно мислити. Саме із такою і виявляється завдання риторики давніх грецьких мислителів. Таке прояснення питання автоматично актуалізує зацікавленість не просто артистів красномовців, і спікерів, а саме філософів які являються генераторами сучасної думки і ідеї. А що значить правильно мислити? По перше - це мислити так, щоб це було прозоро і переконливо для тебе самого, а в другу чергу і для слухача.
В контексті піднятої теми для людини яка поки що нічого не знає, актуальним постає практика давніх, які запропонували символічну, засадничу базу риторичного мистецтва. Як нам відомо ритор, або оратор - це людина яка володіє знанням яким вона ділиться з метою просвітити, підняти людину з місця, і повести. Цікавим постає той факт, що для того щоб вести сліпого, яким в нашому випадку виявляється слухач у якого відсутні ті чи інші знання, поводиреві потрібно рукою взяти його за руку, і таким чином вести, вести до місця прозріння. І ось ця символічна рука ритора якою він веде слухача, також складається із п'яти пальців. Із п'яти засадничих стовпів мистецтва риторики, яким я і хочу в подальшому присвятити ці записки.
Першим пальцем ведучої роки ритора є - знайти тему, відкрити її для себе. Це своєрідна "евріка", тобто відкриття яке і стає основою промови. Що означає знайти? Це - побачити предмет у всій його повноті і цінності, для того щоб можна було про нього далі почати роздумувати.
Другий палець можна назвати "таксі", це слово запозичене із грецької і має значення розпорядку, порядку. Або може ще підійти - "дизпозиція", що також має значення порядку. Це значить, що в промові ритора має бути порядок побудови речі, і перед тим як почати щось говорити потрібно знати чим ми закінчимо.
Третій палець в цій риторичній руці ведучого, це підбір слів -"елокуція". Це дуже важлива річ, і тут варто розглянути декілька важливих суглобів з яких складається цей палець. Це якщо можна так сказати логіко-філософський квадрат який являє собою правило підбору слів для промови. Отже по перше сказане мусить бути сказане обов'язково на хорошій, якісній мові. По друге сказане має бути ясним і зрозумілим, недостатньо говорити гарно. Треба щоб всім було зрозуміло. Третя важлива складова підбору слів - це доречність, для різної теми є різні слова, для судових процесів своя судова лексика, для проповіді - своя церковна. І на кінець четвертий суглоб - це окраса, прикрашеність.
І от ми пройшли уже перші три кроки, ми вибрали тему, склали план, підібрали слова і написали текст промови, і от з'являється четвертий палець. Цей четвертий складовий момент називається "меморія"- тобто пам'ять. Треба запам'ятати те, що ми придумали. Але запам'ятати не механічно. Задача не в тому щоб визубрити, бо в такому випадку можна взяти любого ліпшого красномовця і дати йому текст промови. Але задача в тому, щоб запам'ятати ці перші три кроки згадані вище. Оратор має говорити зв'язуючи з тим що він бачить, і при цьому включати свою пам'ять.
Останній засадничий стовп на якому тримається споруда промови, або п'ятий захватний палець - це палець "екшин", тобто палець дії, або моменту коли це має подіяти, виявляється зовсім не важливо наскільки гарно сказана промова, як підібрані слова, а важливо сказати її в правильний момент.
Нарешті ми розглянули запропоновану нам давніми систему побудови промови, і можливо щось повчились. Але будь хто сьогодні може сказати, що в сучасному світі є спеціальні люди спікери, іміджрайтери і т.д. І для чого мені потрібно мучити себе, працювати над собою і вчитись риторики і ораторського мистецтва? І тут ми приходимо до раніше згаданого завдання риторики навчити мислити, і справді в реальності, навіть якщо моя професія не зв'язана із публічними промовами, система риторики допомагає нам розвивати нашу здатність мислити і роздумувати, розвиває вміння критично сприймати інформації і добре орієнтуватись в тій чи іншій темі. Тому як висновок можна сказати, що риторика постає досить актуальною наукою і практикою в сучасному, глобалізованому, перенасиченому різної інформації світі. Тому вчімо риторику, щоб не бути обдуреними, щоб вміти дати відповідь і переконати невірних.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432012
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.06.2013
автор: Степан Бойчук