Я син народу,
Що вгору йде...
І.Франко
…підніжка,
Грязь Москви…
Т.Шевченко
Я нікуди вже не лізу,
Я нікуди вже не йду.
Я зберу свою валізу
Та й назавжди пропаду.
Хай у лісі заблукаю
Чи средь «бомжів» розчинюсь.
Може, ще про нас згадає
При нагоді владна Русь?..
Не до нас тепер державі,
Не до наших відкриттів,
Бо не вкрав ще в нас "красавець"*
Усього, чого хотів.
Як Вкраїну розграбують,
То згадають ще й про нас,
Та зарадить нічим буде,
Буде ж бо вже інший час.
Час пустелі, час руїни,
Час розпуки, час жури...
Ненаситним буржуїнам
Не зарадать доктори.
Бо не зріють в небі груші,
На асфальті – гарбузи.
Дами, бачте, хочуть "кушать",
А ще більше – їх тузи...
Тож нам, браття, слід подумать
Вже про свій менталітет,
Не довести щоб до згуби
Сталий наш авторитет –
Імідж славного народу,
Що здавен угору йшов...
(Хоч віками він для Сходу -
"Грязь" імперських підошов.)
12.06.1996
____________
*"Морди" в них - нівроку
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431940
Рубрика:
дата надходження 17.06.2013
автор: Олекса Удайко