Я не маю вже сили кричати,
Але й здатись не можу, повір,
Я мов бранка у межах кімнати,
Безнадією загнаний звір.
Ти не міг мене зрадити, любий,
Я не можу таке осягнуть,
Не відчують тепла твої губи,
Погляд іншої - це каламуть.
Ти казав: не віддам - і покинув,
Хіба ж міг це коханий зробить?
Моє серце неспокій поглинув,
Вся для мене сіріє блакить.
Я шукаю поради у чарці -
Зле сміється прозореє дно.
Вже забули акорди ті пальці,
Які пісню творили давно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431757
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Лілея Лозова