Забагато в житті вагаюся,
Забагато в житті мовчу.
Коли серце непримітно кається
Я від болі у собі кричу.
Воно кров'ю обливається,
А промені сонця - живу!
Коли страждання не кінчаються,
Все систематично - я реву.
Болить! Сенс життя втрачається.
На мить усе згортається, на мить - дремлю,
А потім знову повертається,
Та я іду.
Іду, себе по світі білому несу.
Прошу, - себе самого не ламати дрова,
Та бордова пляма вже готова
І я беземоційний - без вогню і без дощу.
Та ця символіка прекрасна.
Олег, моє ти сонце ясне!
Я не погасну, не погасну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431752
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: RAY ZAVTRA