В мене на шиї, в пам'ять про нього,
Перша літера його імені.
Як символ.
Символ перемоги.
Це все, що він лишив мені.
Вже закінчились сльози
І серце болить до знемоги.
Для мене надворі, як і в душі -
Завжди грози.
Його мама завжди охайно прибирає могилку,
Та не хоче вірити, що він більш не ступить на її пороги.
Напевне мені ніколи не набридне
Говорити до чорного каменю
і декількох квадратних метрів ґрунту.
Смерть вже відкрила меню і зробила чергове замовлення –
Вона не потерпить бунту.
Тепер як ніколи розумію, що колись
Зупиниться і моє серце, та до того
Я буду довго терпіти біль в душі,
Ніби її посипали перцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431745
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2013
автор: Birdy