Кое-как удалось разлучиться
И постылый огонь потушить.
Враг мой вечный, пора научиться
Вам кого-нибудь вправду любить.
Я-то вольная. Всё мне забава, -
Ночью Муза слетит утешать,
А наутро притащиться слава
Погремушкой над ухом трещать.
Обо мне и молиться не стоит
И, уйдя, оглянуться назад...
Чёрный ветер меня успокоит,
Веселит золотой листопад.
Как подарок, приму я разлуку
И забвение, как благодать.
Но, скажи мне, на крестную муку
Ты другую посмеешь послать?
_ * _
Нам вдалося так-сяк розлучитись
І вогонь, що обрид, загасить.
Вічний ворог мій, треба навчитись
Вам по-справжньому вміти любить.
Вільна я і мені все забава:
Уночі буде Муза втішать,
А на ранок - заявиться слава,
Буде брязкальцем знов тріскотать.
Не потрібно молитись про мене
Й озиратись, як підеш, назад...
Чорний вітер мій спокій поверне,
Звеселить золотий листопад.
Я прийму, як дарунок, розлуку
Й забуття буде, як благодать.
Лиш скажи, чи на хресную муку
Ти насмілишся іншу послать?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2013
автор: Радченко