Я зсередини зовсім зітліла.
Залишилась одна хвилина
для сну.
Я все рівно її не сплю.
І до прощення того посвячення
залишилась лише краплина.
Я забила. Не хочу, не п"ю.
І коли я зустріну Тебе тримаючи
руку не нашого сина.
Я все це до біса спалю.
Бо кого б не побачила -
монаха, бомжа чи равина,
Доведеться мовчати, що
все рівно Тебе люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431155
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2013
автор: Harmonika