Спішить життя… Кудись воно втікає
Серед цементних стін, і поміж сірих мас
Кудись біжать усі, кудись всі поспішають
І день у день у них крадуть їх час.
Намоклі куртки, чорні парасолі
Опущені в калюжі голоси…
І мабуть швидко, і мабуть поволі
Змиває дощ їх усмішки й думки.
І сірі стіни в сірих коридорах
Зустрінуть очі стомлених людей,
Вони прийдуть, закриють парасолі
І сядуть відпочити… так щодень.
Спішить життя, отож спішіться жити,
Щоби побільше барв у сірий день,
Щоби годинник, ще не встиг пробити
Години радості за тінями проблем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431087
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 12.06.2013
автор: Anna Domini