Палюче сонце наді мною,
Що сили забирає вмить,
Та я бажаю лиш одного -
До тебе... У душі щемить...
Бо це лиш мрія - не реальність...
Усе стискається в мені,
Адже моя ця безпорадність
Думки навіює сумні.
Я вже не знаю: Що? й Навіщо?
Як жити? Куди далі йти?
Не знаю: що святе, що грішне,
Себе як знову віднайти.
Та все це змушує боротись
За тебе - за нову зорю.
Я знаю - буде це не просто,
Та все можливе я зроблю.
Не знаю я що буде далі
Й куди прийдешній день веде:
Чи то він оживля вуалі,
Чи но́ву пастку принесе.
Думки про тебе окриляють,
Підносять високо в блакить
І теплий спогад залишають,
Не даючи мені не жить.
Я - твій невільник, моя пані,
І радий цьо́му без кінця.
Життя найліпш віддать коханій -
Нема в коханні вороття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430684
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Votal...