Нарешті дощ! Не просто дощ, а злива.
І кожну краплю жадібно земля ковтає.
Нарешті серце не чекає дива -
Його в дрібничці кожній помічає.
І порціями радості поволі
Наповнюються тріщинки у серці.
Цілує небо хмарами доволі
Мою самотність, сховану в веселці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430614
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.06.2013
автор: Люба Василик