Птахи хвиль виринають на берег
Та ж ні! Злітають! Птахам негоже виринати.
Грає сонце в перлах хмар повних
і в мить ховається за ними.
А дерева, темні й густі,
наповнюють легені повітрям,
здіймаються, мов крила, гілки.
Тиша.
Лише птахи хвиль, що злітають
над склом Бугу,
тріпочуть краплинами крил.
Вода дрижить під переливами сонячних променів,
й миготять іскринки, яких не сотворить
жоден вогонь -
лише сонце золоте й птахи хвиль.
Хай буде це вічно, щомиті!
І буде натхненно, хай зачарує
навіки.
Хай буде вічно.
Птахів хвиль не піймають межі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430405
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2013
автор: Сонцеслава