Буваэ так, що прошу слова в Бога
А вiн не слово, а цiле речення даэ
Це наче доторкнутись до святого
Немов янгол тобi тихо промовляэ
Словом можна покохати до безтями
А можна i на вiки вiдректись словами
Люди зазвичай iдуть рiзними шляхами
Для когось не грiх вiдректись вiд мами
Як можна вiдрiкатись вiд святого
Бо не втримав слова клятого отого
Не смiй казати матерi нiчого кривого
Чого б там не було в життi жахлмвого
Краще йти зовсiм iншими стежками
Просто взяти i промовити до мами
Теплими та нiжними словами
А не тими, що лунають наче батогами
Слововом дiла з мiсця ти не зрушиш
Та ним обiтницю залюбки порушиш
Словом покохати нiколи ти не змусиш
Просто так нiколи не кажи, що любиш
Прошу не кидай слiв важких на вiтер
Ти iх не знiмеш з себе, це не свiтер
Думай що, кому, коли та де вiд тепер
Серед слiв людьських будь як сапер
Чому слово з уст так з легкiстю злiтаэ
Але те, що сказав на папiр нiяк не лягаэ
Хто в голови нам iх весь час вкладаэ
Мабуть лиш Бог про те все знаэ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430373
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.06.2013
автор: Дмитро Гусонька