Небо більше не плаче,
За вікном чорна ніч.
Місяць нічого не бачить,
Не розуміє у чому річ.
А там, із-за чорної хмари,
Із-за густих чорних повік,
Де бродять примари,
І люди вкорочують вік...
А там, в соціальних мережах,
Серед видуманого "плюс один"
Зачинившись у своїх "вежах",
Ми зупиняємо "часоплин".
В роздуми ніч поринає,
Тихо сумує сама.
Вона так зустрітись жадає,
А ми зайняті, нас, ніби нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430230
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2013
автор: Lili