ти занадто важлива
для себе
й в собі
що дає тобі ця похвала?
у вирій взлетіти совою ввсні
й по віткам тіл людських
ти кричала
можливо губилася
й губила себе
віднаходила в людях
віддавала прохожим
ти трималась волоссям за голі дроти
і взлітала совою в осінь
ти, здається, вічністю в мить
і здається словом по венах
коли ти приходиш
то кава в чашках
холоне й проситься в тебе
ти як шорох по стінах глухих
і як тиша в скляній посуді
як колодязь душ наших німих
ти як дріт у вічній напрузі
ти моя і в мені
і я сліпну у подихах миті
ти тримаєш мене у собі
і можеш піти щомиті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430091
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2013
автор: La Presse