самотня старість завітала принісши сивину у дім
хоч все живе чогось не стало
там хтось покинутий. хто з ким
звичайно не старі ми що ти таке кажеш
ще повно нас у нас самих по вінця
ледь-ледь цінуєш ти, що маєш. прошу прокинься.
чомусь все ж найстрашніше сталось. я посивіла́.
залишившись назовні молодою.
з тобою. - та що ж ти таке кажеш, мила.
ніколи ще так гостро не відчувала свою незахищеність.
сама самотою. так і нічого не зрозумівши.
за рамками німої тиші.- з тобою все добре? проста ввічливість
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430042
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2013
автор: Іванка Прокопишин