[i] Борис Пастернак[/i]
Вокзал – переповнений ящик
Для знахідок, злук і розлук,
Всіх послуг – і друг, і укажчик.
Незвичний для інших їх круг.
Бувало, хоч вішайсь на шарфі,
Аж поки вагон подадуть,
І гаркнуть намордники гарпій,
І чадом пахким обдадуть.
Бувало, що марно старався,
приспати чергову біду.
Прощай же, недоспане щастя!
Я вистрибну десь на ходу.
Бувало, ввірветься у простір
над прірвою вихору шквал.
І смерть шаленіє від злості
під буфером в гуркоті шпал.
Далекий свисток відлунає,
А ближчий – оглушить луги,
І потяг перон підмітає
Гнучкою мітлою пурги.
Та перше ніж смеркне навколо,
І душу огорне в пітьму,
Зривається вітер над полем.
О, як же я заздрив йому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429979
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 07.06.2013
автор: I.Teрен