Повіриш? А може і ні…
Що щастя не має без тебе,
Що мовкнуть вночі солов’ї,
І зорі втікають у небо.
Чи зможеш вернути назад,
Усе, що закладено в душу?
І стиглого запаху сад,
І медом наповнені груші.
Я вірив у щастя колись,
Співав соловейко до рання,
І очі дивились у вись
Було божевільне кохання…
Хоч нині по росах сліди,
Давно позникали багряні,
Ми завжди ідемо сюди,
Де долі щасливі і п’яні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429717
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.06.2013
автор: Віталій Назарук