Час летить,
повз нас іде
і все з собою він несе.
І не повернеш, і не зупиниш,
і час ніколи ти не зміниш.
Буває, скажеш ти слова,
які не є важливі для життя.
Буває, впаде з лиця сльоза,
яка не була в той час потрібна.
І все це стало вже минулим,
Усе - це спогади твої,
такі , на перший погляд,
не потрібні і безглузді.
Твій аркуш,
перегорнутий наполовину.
Твоя вже пляма на білій,
чистій до пори,
тканині..
Все, що робиш,
все, що твориш,
Відходить вже на задній план.
І часто, часто це призводить
До неоцікуваних страждань,
до неочікуваних бажань,
і мрій,
і почуттів,
важких для розуму,
для дій.
Буває так, що все тривожить,
Буває так, що важко йти
Але із часом все проходить,
Терпи усе,
Усе терпи.
Нам часто важко обирати
і важко все в собі тримати,
все, що так гризе,
так непокоїть нас.
Нам важко інколи вставати
і важко далі,
далі йти,
але, якщо є той,
хто може нас підняти,
вм можете пишатись ним.
МИ часто плачемо без причини
і часто згадуєм слова,
які були немовби диво
коли ти із ним була.
МИ часто робимо помилки
такі подібні,
такі не обдуманні завжди.
Це підкошує вже нас,
це нас вбиває.
Це нас хвилює
і виснажає.
МИ часом хочемо кричати,
коли нікого поруч вже нема,
і часто хочемо сказати
слова, якими серце розмовля.
Ми часто очі закриваєм
коли ми мрієм, вірим або довіряєм.
Ми очі закриваємо на все,
на все погане, байдуже і зле.
Ми часто робимо дурниці,
Ми часто цілуємо не тих,
І віримо кожній нісенітниці і небелиці
що не від серця мовиться
не від почуттів.
МИ довіряємо ,
немов собі..
ми серце на повну відкриваєм.
а потім..
а потім ми одні
і більше нічого не бажаєм..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429615
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: taniyaa