Приспала душу... і в буденну круговерть…
Із дня у день... відомий кожен крок…
Враз зустріч поглядів... усе йде шкереберть…
Відчула серцем... він для неї – рок…
Життя вже навпіл… відлік – його очі…
Він став мелодією її днів…
Лиш ним одним вже марила щоночі…
Летіла водоспадом почуттів…
Серця кохались… пестились слова…
Торкались потаємних струн душі…
Наповнювались пристрастю тіла…
Та це був крок до прірви… до межі…
Та все ж літала… прагнула… ліпила…
Незчулась… як ВІН – істина життєва…
Не сонце… Він… для неї став світилом…
Вона ж для нього… Муза лиш миттєва…
І рвались струни… дощ в душі періщив…
Мовчанням по обличчю так шмагав…
І сни… які колись, здавалось, віщі…
Не снились вже… і сенс життя пропав…
Сніжило знову… і душа ридала…
Але той погляд… їй здаватись не давав…
Не була поруч… але все ж кохала…
Хоч він "коханою" вже іншу називав…
Вона ним лише сумно милувалась…
Таким далеким… і близьким таким…
А в серці безнадійно сподівалась…
Знов запалити… почуттям палким…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429598
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Лія***