Я дякую тобі за сина.
І за усе, що досі в нас було.
Уже для мене ти – чужа людина,
Погасло. Відболіло . Відгуло.
Я дякую тобі за сина.
За ті слова, розказані колись.
Для тебе я вже більше не дружина.
Живи , як хочеш. Лиш прошу—молись.
Візьму востаннє ніжно за зап’ястя,
Торкну губами тихими чоло.
Я дякую тобі за щастя,
Що в нашім домі ще колись жило.
У мене син. На тебе так він схожий—
Моя відрада , радість і любов.
А ти тепер—звичайний перехожий.
Чужа душа, навіки рідна кров.
У серця ніби вмерла половина.
Між нами прірва. Темрява. Зима.
Я дякую тобі за сина.
І за усе, чого уже нема…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429524
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2013
автор: Натік