Я не пишу коментарів солодких,
Про те який щемливий вийшов вірш,
Що словом змалювати зміг безодню,
За класиків писемності не гірш.
Я дуже рідко пишу дифірамби,
Частіше гострий всуну коментар,
Розпеченим залізом в серце дами,
Жорсткої критики завдам удар.
Та не вбиваю, тільки закаляю,
Що не вбиває сили додає,
Співати досконалим водограєм,
Шукати слово праведне, своє.
Моя душа – німа,убога, чорна,
Тому я часто бачу у рядках,
Пусті думки словесного «popcorn» у,
Запечені у грішних почуттях.
Проходжу мимо і не помічаю,
Бо сам в таких же почуттях згорів,
Кометою в чужому небокраї,
І як у них, колись звучав мій спів.
Я не пишу коментарі байдужі,
Які не допоможуть підрости,
Я краще в душу, жорстким словом вкушу,
Але зі змістом щирим, не пустим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429458
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.06.2013
автор: Федик Юрій Михайлович