Я надто оповив себе в лушпинням
Лихих тривог круг мене надто
Лукавих друзів круг мене коріння
І зкорчувати їх вже надто складно
Занадто слів багато в круговерті зради
Слова навік вкарбовуються в память
І клятви в світі опонують простір
У моїх снах утворюючи камінь
Клянути дні минулі вже несила
Не зміг в собі я звіра розчинити
І як тепер на світ дивитись щиро
І людяність в собі не розчавити
Невірив свято у проклять величність
Відчув чомусь від них лише розраду
Коли побачив в кому є злочинність
Лихі думки складаю я в шухляду
Колись наповнена вона суцільним лихом
Основа і каркас її поб’ється
Наповниться в ту мить круг мене всесвіт
Прокляття завжди до мене вернеться.
І в миті злобної тривоги краху
Прийдешні дні здаються бурянами
Де відшукати вихід з лабіринту?
Де друзі ті що стали ворогами?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429304
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.06.2013
автор: Андрій Толіч