Буду чёрные грядки холить,
Ключевой водой поливать;
Полевые цветы на воле,
Их не надо трогать и рвать.
Пусть их больше, чем звёзд зажжённых
В сентябрьских небесах -
Для детей, для бродяг, для влюблённых
Вырастают цветы в полях.
А мои - для святой Софии
В тот единственный светлый день,
Когда возгласы литургии
Возлетят под дивную сень.
И, как волны приносят на сушу
То, что сами на смерть обрекли,
Принесу покаянную душу
И цветы из Русской земли.
_ * _
Буду чорні грядкИ плекати,
Із криниці їх поливать;
Польовим - на волі зростати,
Не потрібно їх геть зривать.
Хай їх більш, чим зірок яскравих
В осінніх небесах -
Для дітей, бродяг і коханих
Виростають квіти в полях.
Мої - для святої Софії
В той єдиний і світлий день,
Коли виголос літургії
Лине в небо і до людей.
І, як хвилі приносять на сушу
Те, що самі на смерть прирекли,
Принесу в каятті свою душу,
А ще - з руськой землі квітки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429163
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Радченко