Підставила долоні.Наберу
У Бога Вам терпіння,мрій,весни.
Хай нападуть зірки,що ж,продаду
За усмішки,за Ваші всі листи.
Літала я на небо.Повернусь
На землю пішки.Я звичайний птах,
Котрий подумав:може-розіб"юсь?
Бо я жива,а не якийсь літак.
Підставила долоні.І на мить
Забула,що я пішки з неба йшла.
Летіти почала.Душа летить,
Забувши,що можливо й не могла.
Тримаю у долонях,що Бог дав,
Прийшла на землю-бачу лиш любов.
Мій Янгол під дверима всім розклав.
Я полечу(чи пішки?)знов і знов.
Та поділившись-вистачить на світ,
Бо так вона зростає у душі.
Я полечу,хоч маю много літ,
Вам наберу в долоні зорі всі.
...На небо знову пішки йшла вона,
Хтось їй драбину з зір лише спустив.
Стежку на небо у пітьмі знайшла.
Перину Янгол з хмар їй постелив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429156
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: Відочка Вансель