Сумно вечір лягає на плечі
В спину дихає осені відчай
Я іду.. І це схоже на втечу,
Та по-іншому, вибач, не звикла
Стогнуть вулиці, плачуть вікна
Наше місто залило дощами...
Дух розлуки тремтить у повітрі
Кожна осінь буває прощальна..
Опадають важким, жовтим листям
Марні мрії, в яких ми - разо́м...
Просто ти не зумів зупинити -
Просто "нас" не було. Був лиш сон..
© Аня Тет
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429154
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2013
автор: Аня Тет (Тетяна Степанюк)