її очі світились небом
неземної краси мали відтінок
я вдивлявся в них за своїм океаном
і плакать хотів,як поринав у її світанок
ця щирість погляду очей запитувала в мене:
"чи маєш ти для чого жити?"
а я відчував всім серцем її
я просто не вмів говорити
вона писала свої вірші
нотними пензлями по моїй душі
я малював їй сюрреалістичні картини
на прозорому аркуші
і так ми сиділи за столом
вона за тим обрієм
а я за своїм океаном
вдивлявся в очі її неземні
щоразу як наступав світанок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429020
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2013
автор: eternity