Заплаканная осень, как вдова
В одеждах черных, все сердца туманит...
Перебирая мужнины слова,
Она рыдать не перестанет.
И будет так, пока тишайший снег
Не сжалится над скорбной и усталой...
Забвенье боли и забвенье нег -
За это жизнь отдать не мало.
_ * _
Сльозами вмита осінь, як вдова
У чорнім одязі, серця туманить...
Згадавши всі коханого слова,
Вона голосить, душу ранить.
І буде так, допоки тихий сніг
Не зглянеться над нею у печалі...
І забуття блаженства й болей всіх -
За це життя віддать не мало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428945
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2013
автор: Радченко