Поглянь цвіте волошка в житі,
в тополі вивільга співа,
Та в душах коїться скорбота,
та їсть з середини журба.
Біблійні воші - козопаси,
істоти Щедрого Життя,
Зажрате кодло – Піде Раси,
вже нас вважають за сміття.
Ну схаменітеся небриті,
вже затремтіла булава.
Вам зад здійняти хватить миті,
тремтить в руці давно, жива.
Знамення світиться в блакиті,
і буйний вітер завива.
Недовго лишилОся гниді,
вже безволоса голова!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428805
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2013
автор: Дід Миколай