Плотно сомкнуты губы сухие,
Жарко пламя трёх тысяч свечей.
Так лежала княжна Евдокия
На душистой сапфирной парче.
И, согнувшись, бесслёзно молилась
Ей о слепеньком мальчике мать,
И кликуша без голоса билась,
Воздух силясь губами поймать.
А пришедший из южного края
Черноглазый, горбатый старик,
Словно к двери небесного рая,
К потемневшей ступеньке приник.
_ * _
Губи висохлі зімкнуті щільно
І палають свічок тисячі.
Євдокія, княжна, вже покійна,
Так лежала на синій парчі.
І, зігнувшись, їй мати молилась
Без сльози за сліпого синка.
Біснувата без голосу билась
І хапали повітря вуста.
А прийдешній з південного краю
Чорноокий, старенький горбань,
Ніби двері небесного раю,
Темні сходинки поцілував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428801
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.06.2013
автор: Радченко