Так світле вгорі небо,
А їй світили тонкі ребра.
І до собак ходила красти з цебра,
Колючий дріт черкав об спину,
В кривавих смугах, наче зебра,
І смерть чигала без упину —
І вовкулака-пес,
І нахромитись на дротину...
І не поставлять навіть хрест,
Ніхто не милує дитини,
Розчавить її тільце чобіт "надлюдини".
25.10. 1998 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428737
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 01.06.2013
автор: Ростислав Сердешний