Від Івана до Івана,
А між ними був ще я,
Ось така моя кохана,
Що мені вже не рідня.
Ну,навіщо оженився,
Певно, щоби розвестись,
Коли з нею вже нажився
В самотині опинивсь.
На кого ж котити бочку
І кого мені сварить,
Соловей співа в садочку,
А мені нема з ким жить.
Як вона телефонує,
То розказує мені
Як і чим себе лікує
Від хвороб в болючі дні.
Я ж їй дуже співчуваю
І про себе не мовчу,
Теж про щось розповідаю
Й так самотність вкорочу.
Попрощаюся із нею
Й в самотині вірш пишу,
Як вона була моєю,
Тільки цим я і грішу.
10.05.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428441
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.05.2013
автор: Георгій Грищенко