Мільй́́о́нери знають що треба їм точно,
То приклад бери - по ним видно наочно:
Безсоромно руками гребуть міліони,
А в мене ще досі немає Ілони
Величність і вічність здобуть дуже просто -
Зробили назад це століть сто раз по сто:
Древні звели піраміди й пілони,
А зроблено нуль ще речей для Ілони
Хтось ганяє м’яча і удень й серед ночі,
Навіщо він знає й розкаже охоче:
Футболістам прекрасні людей стадіони,
А мені лиш один би погляд Ілони
Монахам потрібна лиш віра у Бога,
Однаково їм що їх келья убога:
Їм серце наповнять лавр передзвони,
А мені би згодився і спогад Ілони
Чують гімн - відчувають єднання народу,
Кулак до грудей, і нема там вже льоду:
В патріотів є прапор - це їхні ікони,
А мені би згодилось і фото Ілони
За правду горіли в огні астрономи:
Істини слово було їм відомо;
Для суддів правдивість то строгі закони,
А я ще не мав і прохання Ілони
Забути мистецтво це гріх беззаконня,
Повинен ти знать його як своє підвіконня;
Тенор відчує і зміну в півтона,
А я і не знаю в якій країні Ілона
Хіба від нудьги ти взявсь за перо?
Хіба в телевізорі є лиш герой?
Що ти стоїш, чи живий ще, Антоне?
А може вже рік як прогавив Ілону
грудень 2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428406
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2013
автор: Антон Наливайко