Кудись летить моя душа в провалля,
А тіло мовчки топче спориші.
Чи це життя, чи це вже задзеркалля?
Хто відповість пораненій душі?..
І сипле осінь на шляху під ноги
Зітлілих років попіл золотий,
А пам"ять оббива мої пороги,
Сміється з неба місяць молодий...
Хто підпалив мої засохлі квіти?
Була надія врятувать дощем.
Та вже й сльозами їх не оживити...
Болить... болить... В душі нестерпний щем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428365
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Любов Вакуленко