До Раю вже квитків немає.
Каси пусті…
Пани скупили всі місця.
Про всі гріхи їх піп подбає,
земне життя зрівняє з Раєм,
завалить златом по вінця.
Купити можна все.
Тай душу вже продають
за шмат землі.
Здають себе, здають ту волю
що не раз омили у крові.
Коли ж то думи ці покинуть
мене нещасного? Біда.
Приходить завжди не одна.
Наносить слід свій незабутній.
Слід від лихого батога.
До Раю вже квитків немає.
Тай нащо Рай нам, є ж земля!
Бог нас до себе не пускає.
Сміється в бороду й не знає,
як нам живеться на землі.
А Він на небі…
Він на небі в шахи грає.
Із дияволом сидять удвох,
хто ж люду більше назбирає.
Хтось від руки помре.
Хтось як собака здох.
Бог тільки вільних обирає!
Рабів пускають прямо в пекло.
Тай в пеклі тім доволі легко,
після життя на цій землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428332
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.05.2013
автор: Сашко Ткаченко