Пробач мені, що тимчасовий!
Пробач, що врешті-решт піду.
Це може бути так раптово,
Що знов покликає біду.
Шляхи у нас зійшлися разом,
Та десь пішли у далину.
Мені б тебе лиш бачить часом,
А більше, більше я мину.
У нас такі випробування,
Що знов себе не обдурить.
Були до Господа благання,
А що Він дав – лиш тільки мить?
Пробач мені за біль і муку,
За ніжну зморшку на чолі.
Твою я поцілую руку,
А більше? Більше, мабуть, ні!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428198
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: Мірошник Володимир