Йде життя в коротенькій спідниці,
Й сильно нищить собою дороги.
Всім показує свої сідниці,
І гладенько вибриті ноги.
Йде, мов пише, і дуже швидко,
Розмальовує місто сірим.
Ти була останньою ниткою,
А я в міцність твою так вірив.
Тепер в мене ниток цих багато,
Та мені їх зовсім не треба.
Я хотів би тебе зав"язати,
Я хотів би вернутись до тебе.
Вітер завтра все порозкидає,
Й ці листочки з моїми словами.
Він дурний, він нічого не знає,
Це ж кохання було між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428191
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: Олег Захарків