[b]Без вас я посивів і обезсилів.
Літа взяли своє, і подались
Пошукувати десь поміж могили,
Аби сховати мрії легкокрилі,
І хрест сосновий підійняти ввись .
Не каюсь я, що припинив шукати
Сліди солодкі ваших гарних ніг,
Як повернуся, бувши біля хати,
Коли до мене вийшла ваша мати,
І голос ваш почувши, геть побіг…
Я знав, що нам не бути разом, -
Красива ви, і непримітний я…
Як зустрічались ми, то ви одразу
Долали у собі німу відразу,
Всім видом говорили: не твоя!
А я кохав. У мріях, сподіваннях
Вас любував, неначе наяву,
І кожен раз, мов це було востаннє,
Я відгоряв молитвою кохання…
І досі, як тоді, цим і живу.
Я чув, - у вас також не дуже склалось,
Хтось обманив, присягу поламав.
Ви не сумуйте, горя в тім є мало,
Життя людей ще гірше покарало,
Коли ті разом, а в серцях - зима.
Ото і все. Хай сум вас не огорне ,
Така нам доля суджена, мабуть.
У цім житті я - білосніжний ворон,
А ви - лебідка смолянисто - чорна, -
Такі ніколи поруч не живуть…
29.05.13[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428187
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: Рідний