Пусти мою руку, я маю підняти засув
на чорних воротах, які ти колись палив
(тоді ти не знав, як швидко усе погасить
холодний пісок і довгий, мов ніч, полин).
Ступай по слідах, залишених на світанку
отарою снів, що вибігли на лице, -
туди, де роса біліє немов останки
розкопаних душ, де пахне сирим яйцем,
де шлях на війну вливається в шлях на вирій,
де мальви – як рани, що гоять свою красу,
де баба-шептуха замолить твою зневіру
моїми віршами і виллє на віск їх суть:
вони попливуть весільними рушниками
кульбабково-теплим виводком каченят.
Я їх попасу, а ти повертай до брами,
яку споконвік ніхто і не зачиняв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428149
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: Tara Maa