Людина без мрії, що птах без крил,
І яким він не був могутнім та сильним,
Людина без мрії йде не летить.
І маршрут очевидний: крок вліво, крок вправо,
Два вперед, три назад та по колу разок!
На землі чіткий звід «нелетательних» правил,
Як виконуєш - маєш шматок від життя.
Раз шматок, два шматок, метушишся про третій.
Не зводячи голови, все в життєвих справах …
На землі знак питання не помітний,
Всі питання зазвичай парять в небесах!
Хто я? Де? Чому? Куди? І звідки?
Життя зароджується у цих вічних питаннях.
І тоді на землі відбувається диво
І ще один погляд спрямований в вись ...
І згадаємо ми що, десь в комірчині забутій,
Серед іграшок старих, десь далеко на полці,
Припадає пилом наша МРІЯ …
Стати принцесою, пожежником, знаменитим бути,
Подорож , сцена, політ, висота ...
У цій дитячій мрії є підказка від Бога,
У ній закладена міць небаченої сили!
Вона як зірка, освітлює дорогу
До мети заповітної , яка змінює світ.
Лише мрія піднімає впали плечі,
Змушує летіти на великій висоті!
Справжньої світлої мрії ...
Людина без мрії, що птах без крил,
А мрійник подібний до орла в небесах ...
Всі великі люди ставали великими
Тому що, дитячим мріям довірились ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428087
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.05.2013
автор: архангел