В її очах — блакить прозора,
В душі ж сховалось — крайозоре,
І небо, хмарами сповите,
ЇЇ очам — закрите.
Вона не бачить неозоре:
Душа її не прагне вихопить простора.
Краси ж вона створіння неземної,
Та повно в ній буденності земної.
А він, у хмарах мрій,
Побачить раптом шерех вій —
І сам не свій
Створіння це земне
В прекрасну вічність возведе.
13.03.1998 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2013
автор: Ростислав Сердешний