Мій сад
Заходжу в сад, немов в блаженний рай,
Коли дерева цвітом замаїлись.
Кругом квіток пахучий диво-грай
У пелюсткових білих заметілях.
Там яблуньки, неначе у фатах,
Про щось так хочуть з грушами шептатись,
Та бджоли розсварились на квітках
І їхній гул лунає на пів-світу.
Там виноградні лози поплелись,
З під листя сонно виглядають гронця,
З яких вино бринітиме колись
З п’янким трунком натхнення, літа й сонця.
Поміж дерев смородини кущі
Для дітвори вже ягоди чаклують
І так чекають весняних дощів,
Які їх спрагу лиш одні вгамують.
Тут весь тягар невдач, образ страхіть
Щезають за реальності межею,
Коли зайду у царство цвіту й віт
Й торкнуся їх долонями й душею.
28.05.2013.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427970
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.05.2013
автор: тарпик