Я вже не розповім тобі, казок з життя
Я вже не буду там де ти, не буду поряд
Не треба мені сліз тоді слів каяття
Хоч душу й серце довгий час понищить горем
Куди скажи? Куди летиш ? Поспішним кроком
Хто він скажи? Та як зумів тебе забрати?
Бо ти для нього гарна річ. Ти анівроку
А я насправді покохав й буду кохати
Приспів
Минули ті миті, не помітно минули
Ті миті заради яких треба жити
Прогавили їх бо відчувши забули
Забула слова що клялася любити
2
Десь там подінуться роки, мов крига зтануть
З роками зміниться життя що й не впізнати
Та молодість осиплеться, краса зів’яне
Тебе твої коханні вже не схочуть знати
Забудуть всі зостанешся, одна на світі
Проплачеш очі в самоті, бо дуже пізно
Лиш там у даленні кохання буде тліти
Чекати знов що зійдуться дві долі різні
Приспів
Кінець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42788
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.10.2007
автор: Винсент Рэй