Я - жінка, я - берегиня роду,
Ношу у серці каганець тепла.
Не виростає гіркого плоду,
На древі тому, де любов цвіла.
Назустріч сонцю відкрию вікна,
Вітатиму дощем умитий день.
Зрине у душі тиха молитва,
В небо злетить словами одкровень.
Мій милий, усі щербаті чашки,
Давно я викинула у сміття.
Та з ніччю воюю самотужки,
Хоч знаю, можу бути лиш твоя.
27.05.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427725
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2013
автор: Валентина Ланевич