Помічаю – іде молодиця
І сідає у свій Мерседес,
Підкорилась їй певно столиця
Від низів до самих аж небес.
Це вона в переходах співала,
Вечорами кохала гостей,
Поки хлопця колись-то впіймала
І відтоді із нею «Окей!».
Цій красуні з родини не знатних
За радянських часів трударів
Упіймався нащадок багатих
І впливових провладних батьків
Так краса і розвинутий розум
Не давали сидіти дарма,
А іти уперед через грози,
Щоби нині була не сама.
Нині їздить в гастролі й співає,
Вже відома співачка вона
І лише чоловіка кохає
Молодиця таки чарівна.
Хто її за усе це осудить,
Той романтик у цьому житті
Й реаліста в собі не розбудить
І таким вже піде в небуття.
А чи можна це все об’єднати
У сучасній людині одній,
Щоби душу її не зламати,
Не можливо здається мені.
Тож живімо як нам удається
У достатках й любові родин,
Нехай доленька нам усміхнеться
Із найперших життєвих годин.
28.04.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427622
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.05.2013
автор: Георгій Грищенко