[b]Моя земля стрічає літо,
А літо – казка на моїй землі!
Це літо дрібними дощами вмито,
А вранці – солодкі роси в смарагдовій траві!
А ген – колосся золотом налите –
Це поле, що життя моїй землі дає,
Як дужий вітер дме, колосся те
Морськими хвилями, бурхливими, стає...
Літні вечори казково-таємничі,
Запах матіоли кудись зве,
Місяць в яснім небі кудись кличе,
І моя земля за літом туди йде...
Йде туди, де купаються русалки,
де троянди пахнуть... У хмільні сади,
де соловей співає... У ліси, де мавки
дають землі напитися живої води.
І моя земля оживає щоліта,
Бо літо – казка на моїй землі,
Й земля моя улітку щастям вкрита,
А щастя – жити на моїй землі![/b] 14.06.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427528
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2013
автор: Яна Бім